Головна » 2015 » Березень » 7 » Моя ніжна і рідна матусю
17:57
Моя ніжна і рідна матусю

     

 Моя ніжна і рідна матусю, я вирішила написати тобі листа з висловленням своєї любові і вдячності.Я хочу написати про любов. Про любов особливу, яка у кожної людини, наче життя, єдина і неповторна. Вона жила в мені ще до моєї появи на світ, тому що її у мене, ще ненароджену, вливала моя мама. Ця любов допомогла мені народитися, тому що на мене мама чекала. Вона росла в мені і разом зі мною, тому що поруч була мама, і їй я дарувала цю любов. Та чим більше я її віддавала, тим більше її додавалось! І тоді я раптом зрозуміла причину цього:  я і мама - єдине, неподільне ціле! Бо ж невипадково в усьому безкрайньому Всесвіті два наших життя так дивно сплелися: її життя породило моє, а моє - продовжує життя матусі. Хіба це не чудо любові? І в цю мить я відчуваю, як у кожну клітинку вливається мамина любов. Я завмираю, боюсь поворухнутися, розплющити очі і гаряче благаю серцем усі небесні сили: "Господи! Хай ніколи не станеться з матінкою нічого поганого! Нехай вона живе довго-довго! І щасливо!.. А я буду намагатися їй у цьому допомогти".

      Я зрозуміла, що кожна людина повинна цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що ви, наші неньки, - найближчі у світі люди, і ваша любов найсвятіша. Матуснько моя, ти ніби той янгол-охоронець, що завжди допомагає мені і рятує від негод. Ти своїми ніжними руками-крилами захищаєш мене і даруєш своє тепло й затишок. Я дійсно зрозуміла, що лише мама- це та людина, яка ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. З перших днів мого життя ти присвятила себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи мені, і я обіцяю, що коли навіть стану дорослою і самостійною, я не забуду про тебе, про свою неньку, про ту, якій я забов*язана всим. Мамо, ти вчиш мене всьому, даєш мудрі поради - ти найрозумніша, дякую тобі за це. Ще я хочу написати ось що: кожна краплинка твоєї любові свята; кожен промінчик твоєї ніжності і доброти найтепліші. Я збережу навіки їх у своєму серці. Це - коли можна промовити: "Без тебе мені - і не дихать, і не жить!.." Та я знаю, що ніколи цього чомусь не скажу. Але чому? Чому, безмірно кохаючи своїх матусь, ми так мало їм про це говоримо? Я думаю, що слова зайві, бо тут промовляє серце.

учениця 9-Б класу Ліана Дадіані

Переглядів: 360 | Додав: pavel | Рейтинг: 5.0/1